Латунний медальйон ручної роботи Покрова

Латунний медальйон ручної роботи Покрова.

Оповідають, що свято Покрови Пресвятої Богородиці бере свій початок ще з 860-го, коли київський князь Аскольд взяв в облогу  центр православ’я – Константинополь.

За легендою, мешканці Константинополя розуміли, що вони приречені, й почали молитися Богородиці, просячи захисту. І трапилося диво: городяни зникли. Пречиста покрила їх своїм омофором - вбранням для богослужіння. Уражений побаченим Аскольд та його дружинники прийняли хрещення та стали християнами.

В Україні це свято було перехідним і завжди вважалося кордоном між літом і прийдешньою зимою. До цього часу вже мали бути прибрані врожаї з полів, зроблені всі заготовки на зиму.Домашню худобу в цей день годували «дожинковим» снопом, тобто останнім, і вже з Покрови на пасовище не виганяли. З цього дня її тримали у хлівах і переводили на зимове харчування, навіть якщо ще не було снігу. У народні назву свята пов′язують з першим снігом, який «покривав» землю, вказуючи на близькість зимових холодів.Від Покрови у всіх хатах та будиночках починали топити в печі. Перший раз розводили вогонь обов′язково гілками плодових дерев: щоб у наступному році сади дали гарний урожай, а сім′я процвітала. Вважалося. що саме в цей день Осінь зустрічається з Зимою. Говорили: «На Покрив до обіду – осінь, а після обіду – зима».

Люди, пов’язані з військовою службою, вважають заступництво ікони Покрова Божої Матері дуже важливим перед військовими битвами. Покрова Пресвятої Богородиці була одним із найважливіших свят запорізьких козаків. Саме на Покрову запорізькі козаки вирушали на зимівлю по своїх хуторах і зимівниках. На Запорізькій січі залишалася тільки постійна залога із січовиків. Першу церкву на честь Покрови запорожці побудували в 1659-му на Чортомлицькій Січі. За свідченням українського історика Дмитра Яворницького, за час існування Січі було побудовано 13 церков Покрови Богородиці.У Запорізькій Січі головним храмом був Покровський, в якому козаки перед походом молилися про допомогу Пресвятої Богородиці, а після нього – в ньому ж дякували Діві Марії.

Латунь, лиття, гравірування, 40x35 мм, вага близько 12 г